Тим, кому цікавий якісний огляд фундаментальних років італійської моди, не можна пропустити виставку "Italiana, Italy Through the Lens of Fashion 1971-2001". Кураторами експозиції стали головний редактор журналу W Стефано Тончі і модний критик Марія Луїза Фріза.
"Наша точка зору як кураторів – критична, а не академічна або історична. До того ж, у нас досить суб'єктивний підхід. Це свого роду відправна точка для розмови про історію італійської моди. Ми хочемо розставити все на свої місця, адже дуже часто хороші якості нашої індустрії сприймали як недоліки. Приміром, демократичний дух, всесвітній успіх, рекламні можливості, ідея зробити розкіш доступною для величезної аудиторії – все вважалося занадто комерційним. Але насправді, це була справжня проблема і трудомісткий процес Made in Italy: надати розкіш всім. Це типове італійське мислення: тут кожен повинен бути добре одягнений в речі з якісних тканин і мати стильний вигляд. Це поняття зміцнилося в нашій культурі", – розповідає Тончі.
І це правда, бо італійська мода підтримується індустріальною системою, яка не має собі рівних. Тут текстильні компанії можуть трансформувати ідеї в високоякісні продукти з винятковою гнучкістю, досвідом і майстерністю. Це не просто виготовлення, а інтерпретація. Це автори і виробники. Вони дають творчі рішення для всіх можливих виробничих питань. Врешті-решт є ж причина, з якої всі дизайнери приїжджають в Італію.
Виставка протікає тематично через дев'ять кімнат: Identity, Democracy, Logomania, Diorama, Project Room, Bazaar, Post-production, Glocal, The Italy of Objects. Часовий інтервал встановлюється між двома символічними датами: 1971 рік позначає свого роду перехід між високою модою і готовим одягом; 2001 рік асоціюють з терактами 11 вересня в Нью-Йорку, які спровокували тектонічні рухи на багатьох рівнях.
1971 рік був роком, коли Волтер Альбіні покинув Флоренцію і почав показувати свою однойменну колекцію в Мілані. 1971 також є роком, коли Жіночий визвольний рух володів потужною офіційною ідентичністю, що підводить нас до однієї з центральних тем виставки. Ідентичність – фактично причина створення виставки – відображається в першій з дев'яти кімнат. Італійські дизайнери в той час змогли вирішити цю проблему розумним, сучасним способом. У той час, як Сен-Лоран з його "Le Smoking" як і раніше посилався на андрогінний стиль гарсон з 20-х років, італійці давали жінкам практичні рішення для своєї нової ролі в суспільстві, розуміючи постфеміністські проблеми того часу. Жінки потребували нової формі, щоб відчувати себе впевнено на робочому місці. Вони не хотіли виглядати як чоловіки, тому що вони були рівні у відносинах, правах та обов'язках. У той же час чоловіки зіткнулися з новою соціальною роллю; мода для них – нове відкриття, новий спосіб насолодитися їх мужністю.
Виставка повна неймовірних модних знахідок світового класу виставлених навпроти італійських творів мистецтва, починаючи від Аліг'єрі Боетті до Луїджі Онтані й Франческо Веццолі. Повний пантеон італійської моди представлений в обличчі Ромео Джільї, Франко Москіно, Джанфранко Ферре, Енріко Коллі та багатьох інших – занадто багато, щоб порахувати. В італійської історії моди неймовірна глибина, фантастичне минуле, з якого ми можемо дізнатися багато чого і, надихнувшись, створити прекрасне майбутнє.
Експозиція відкриється для відвідувачів 23 лютого в Palazzo Reale в Мілані, і буде продовжуватися до 6 травня 2018 року.
За матеріалами: Vogue.com