Що потрібно знати про невзаємозамінні токени і чи виправдана NFT-революція в цифровому мистецтві
Історія з неймовірним галасом навколо NFT (невзаємозамінні токени), яку ми спостерігаємо упродовж останніх півтора року, — хрестоматійний приклад того, як працюють мас- і соціальні медіа, а також гучні заголовки про рекорди для просування чого б то не було. І наочна ілюстрація того, наскільки в нашому капіталістичному світі ціна замінила поняття цінності. Проте NFT вже "легалізований" головними аукціонними домами, великими іменами цифрових і нецифрових художників, і здається, що ми від нього нікуди не подінемося. Принаймні, доти, доки не винайдуть щось новеньке, досконаліше.
Перш ніж зануритися в глибину цифрових технологій, що стрімко вриваються в артсвіт, варто коротко і максимально просто пояснити основні поняття. Невзаємозамінні токени, або NFT, з'явилися вперше ще в 2010-х, але стали широко популярними всього кілька років тому, коли їх почали застосовувати для верифікації цифрових творів мистецтва (тобто, по суті, використовувати як сертифікат справжності). Невзаємозамінні вони тому, що містять унікальну інформацію про автора твору, власників, а також посилання на розміщення підтвердженої за допомогою цього NFT художньої роботи (хмарне сховище, адреса в мережі Internet).
Років з п'ять-шість тому NFT у мистецтві намагалися використовувати в лоб — щоб записати в блокчейні інформацію про власників художніх творів, що існують у фізичному просторі, і тим самим зробити артсвіт прозорим, адже імена автора та власників, вписані в блокчейн, з одного боку, неможливо видалити (лише додати), а з іншого — їх може бачити кожен. З огляду на це, не обійшлося і без комічних ситуацій: позаяк ідея про вищі контролюючі органи суперечить самій суті блокчейну, то, за відсутності "перевіряючого" інформації, що вноситься, один спритний художник приписав собі авторство "Мони Лізи" да Вінчі. Зрозуміло, що усі тільки сміються над ним, але цей, нехай і придуманий, зв'язок з "Моною Лізою" залишиться записаним у блокчейн навічно.
Ще однією сферою застосування NFT стало придбання фізичних творів мистецтва у складчину з метою інвестиції ("часткове володіння"). За допомогою комп'ютерних алгоритмів, схожих на ті, що застосовуються на Волл-стріт, розраховувалися максимально привабливі для купування і подальшого перепродажу картини Пікассо, Моне, Ворхола та інших затребуваних художників. Потім роботи ділили на кілька тисяч фрагментів, кожен з яких можна було купити і отримати цифровий сертифікат — NFT. За умови продажу такого твору кожен зі співінвесторів мав право на свою частину, пропорційну зробленим вкладенням. Але мода на подібне часткове володіння фізичними предметами мистецтва, здається, вже минула.
По-справжньому продуктивним виявилося застосування NFT по відношенню не до фізичних, а до цифрових творів мистецтва. Багато цифрових художників, які створювали цифрові ж зображення, gif-анімацію, відео, комп'ютерні ігри, програми віртуальної і доповненої реальності, не могли монетизувати своє мистецтво, воно фактично перебувало в андеграунді. Позаяк частина їхніх робіт вільно циркулювала в мережі Internet, більшість колекціонерів не вважали їх хоча б наскільки цінними. Скачав собі на комп'ютер або на телефон, і ніхто ніколи не дізнається, де оригінал, — ось що вони думали. NFT дали можливість не лише закріплювати інтелектуальні права за художниками, а й вказувати поточного власника; дозволили випускати тиражні роботи; а завдяки смарт-контрактам, ще й наділили художників правом на відсоток у разі перепродажу роботи. Для передачі NFT у продавця і покупця має бути цифровий гаманець, який приймає токени, випущені на основі тієї чи іншої криптовалюти (найпопулярніша — Ethereum).
Головний приклад грандіозного успіху в галузі монетизації цифрових творів мистецтва за допомогою NFT належить Майку Вінкельману, більше відомому під псевдонімом Beeple. Якщо п'ять-сім років тому свої цифрові роботи він продавав за один долар, то 11 березня цього року став одним із найдорожчих сучасних художників, твори яких були продані на аукціоні. Попереду нього — могли б ми подумати про це ще рік тому? — тільки Джефф Кунс і Девід Хокні. Шедевр Вінкельмана — Everydays: The First 5000 Days, який пішов на Christie's за $69,3 млн, складається з п'яти тисяч робіт, з'єднаних в одне масштабне цифрове полотно; їх він створював 13 років, з 2007 року. Цікавий факт: в аукціоні брали участь 11 колекціонерів, а за фінальними хвилинами онлайн-торгів стежили 22 млн людей.
Коли ми говоримо про цифрових колекціонерів і про ті суми, за які цифрові твори йдуть на аукціонах, слід відразу зауважити. По-перше, для продажу роботи Beeple Christie's вперше вирішив приймати в якості оплати криптовалюту (але комісію аукціонного дому слід було оплатити в реальних грошах), а по-друге, більшість учасників — це піонери криптоінвестицій, ті, хто зробив свої мільйони і мільярди на тому, що увійшов у цей ринок на самому початку. Більшості з них абсолютно не близьке фізичне мистецтво, велика частина їхнього життя проходить у комп'ютері і телефоні. Зате будь-який віртуальний світ — їхня ідеальна стихія. Щоб привернути до неї увагу і показати всім її значимість (ну і, звісно, помірятися впливом між собою, вписати себе в історію), вони готові витрачати колись легко зароблені біткоіни і ефіріуми на ефемерні предмети мистецтва.
Завдяки таким цінителям, різні криптомайданчики стали справжнім місцем сили для творчих особистостей з великою кількістю передплатників. Ще один характерний приклад: на початку березня канадська співачка Grimes продала свої цифрові роботи WarNymph Collection Vol. 1 — тобто, по суті, прев’ю нового альбому, суміщені з кліпом, — на Nifty Gateways сумарно на $5,8 млн. Для цього їй знадобився один пост у Twitter (аудиторія 1,1 млн) і 20 хвилин. Унікальне відео Death of the Old з літаючими під пісню Grimes ангелами було продано за $389 тис. І стало найдорожчим лотом аукціону.
Якщо ми говоримо про рекордні продажі NFT, варто згадати і про СryptoPunks: 10 тис. восьмибітних зображень цих персонажів кілька років тому були роздані безкоштовно, а тепер найрідкісніші з них продаються за мільйони доларів ("доступні" оцінені в $40-50 тис.). Так, у середині червня на торгах NFT "Natively Digital", організованих Sotheby's, CryptoPunk # 7523 (він же Alien в ковідной масці) продано за $11,7 млн. Якщо СryptoPunks і CryptoKitties (просто погуглити, "криптокішки" можуть ще й схрещуватися, даючи рідкісні види, які йдуть за сотні тисяч доларів) — це культовий продукт цифрового світу і геймерської індустрії, а Beeple — ще і соціальних медіа (платформа Nifty Gateway, яка починала його розкручувати, працює лише з зірками; у Beeple понад 2,2 млн передплатників в Instagram), то зараз і аукціонні доми знаходять нові й нові способи монетизації практично чого завгодно, до чого можна притягнути якийсь культовий статус.
30 червня на Sotheby's, до прикладу, за 5,4 млн було проданно NFT, що складається з історичного програмного коду Всесвітньої павутини. По суті, це файли, з яких завдяки серу Тімоті Бернерс-Лі почалася історія Internet: вони містять код, що складається з близько 9,5 тис. рядків, в них сер Бернерс-Лі використовував винайдені ним три мови і протоколи, на яких досі ґрунтується робота Всесвітньої павутини, — HTML, HTTP і URI (уніфіковані ідентифікатори ресурсів), а також вихідні HTML-документи з інструкцією для перших користувачів мережі.
Увійти в історію з NFT намагаються і відомі художники, які передусім знамениті своїми фізичними роботами. Серед них Дем’єн Герст, Такасі Муракамі, молода зірка сучасного масштабного живопису Ейвері Сінгер, що використовує в якості скетчбука програми 3D-моделювання. А також Урс Фішер, який зробив серію іронічних цифрових скульптур Chaos, до кожної з яких був випущений NFT. Для неї він відсканував тисячу різних побутових об'єктів — від кавової чашки, запальнички, скрипки до пельменя і зубних протезів — і поєднав їх попарно.
Є й "гіперскульптура" під номером 501, що об'єднала всі ці об'єкти. Перша скульптура з NFT у вигляді яйця і запальнички, що перетікають одне в одного, пішла за $98 тис. На нішевому аукціоні Fair Warning, заснуваному колишнім віце-президентом Christie's Лоїком Гузером. Прикметно, що купив її відомий колекціонер і шанувальник творчості Фішера грецький мільярдер Дакіс Жоанну. Зараз вона виставлена на екрані в його артпросторі на острові Гідра прямо над ренесансною дерев'яною скульптурою молодого Ісуса. Раніше щодо покупок NFT Жоанну помічений не був.
Крім цифрових художників, зиск від поширення NFT отримали і художники, які працюють з відео і зберігають та продають свої роботи на цифрових носіях. Якщо раніше потрібно було перепаювати плати USB-накопичувачів або Mac mini, щоб захистити твір мистецтва від піратського копіювання, то тепер можна просто відправити NFT з одного цифрового гаманця в інший. Саме він і буде тим своєрідним ключем, який дасть доступ до відеороботи для її відтворення (зберігатися при цьому вона може на сервері художника або в будь-якому іншому добре захищеному місці).
Але не все в історії з NFТ так просто, як хотілося б. Процес випуску NFT називається "мінтінгом". Велика частина цифрових сертифікатів "мінтиться" на базі Ethereum, що автоматично означає велике споживання енергії для підтвердження транзакції і, як наслідок, виділення величезного ж тепла на серверах по всьому світу. Це надзвичайно енерговитратний процес, що має змусити замислитися прогресивне покоління Z. Будь-які художники, які вдаються до випуску NFT, одразу ж стають ворогами екологів. Рішення тут одне: знайти простіший спосіб верифікації в блокчейні, який буде задіювати менше енергії.
Ну і ще одна ложка дьогтю — зворотній бік рекордів. Поки самі медійні та розкручені цифрові художники заробляють мільйони (таких все ж одиниці), інші, які мріють злетіти настільки ж високо, множать свої безглузді роботи з NFT. Випуск кожного токена обходиться приблизно в $100-120. За останніми дослідженнями криптоентузіаста і артдилера Кенні Шактера, середня вартість продажу одного твору цифрового мистецтва на популярних криптоплатформах становить близько $120, тобто йдуть вони майже за собівартістю.
Проте, цифрові сертифікати прийшли в наше життя і артсвіт надовго. Залишається лише дочекатися, коли вони стануть по-справжньому передовими — тобто насамперед екологічними, як цього і вимагає час.
Текст: Олександр Щуренков