Ми зібрали великий гід по найкращих виставках столиці: тут і зворушливий перформанс, присвячений гендерним питанням, і великий живописний проєкт про спорт у мистецтві.
З 21 серпня в Bereznitsky Art Foundation
Виставка "Citius! Altius! Fortius! Мистецтво і спорт" звертається до спорту як до одного з ключових сюжетів в українському мистецтві радянського періоду. Досліджуючи тему спорту, до якої широко зверталися як соцреалісти, так і нонконформісти, проєкт порушує цікаве питання про те, чим було мистецтво за радянських часів, і, зокрема, мистецтво спорту. І якщо офіційні художники, створюючи роботи про спорт, виконували насамперед ідеологічне замовлення, то художники-нонконформісти уникали прямої пропаганди й розвивали власну практику, розповідає куратор Євген Березницький. На виставці покажуть роботи Аркадія Чічкана, Михайла Вайнштейна, Віктора Рижих та інших художників з колекції фонду Березницьких 1960—1980 років.
З 21 серпня по 6 вересня в Naked Room
Мабуть, найочікуваніша виставка в нашому списку. Галерея The Naked Room представляє масштабний документальний фотопроєкт Саші Маслова, одного з найуспішніших українських фотографів, постійного контриб’ютора New York Times, The Guardian, призера Sony World Photo Awards. Його проєкт називається Ukrainian Railroad Ladies або "Пані української залізниці" і присвячений жінкам, які працюють на залізниці України. Метод Саші — документальний портрет людини в інтер’єрі. Свій новий проєкт він відзняв в Україні, хоча й не живе тут понад 15 років. На фото — чергові переїздів і контролери безпеки руху на залізницях в Україні. Можливо, саме досвід дещо відстороненого споглядання добре знайомого контексту допоміг Маслову "спіймати" дух сучасної України в дуже переконливому образі жінки-регулювальниці.
У серпні фотопроєкт вийшов у вигляді книги у видавництві "Основи".
У Щербенко Арт Центрі до 5 вересня
Персональний проєкт Марії Прошковської стосується теми гендерної нерівності та гендерної несправедливості, виділяючи окремою проблемою тему "жіночої роботи". Центральний елемент виставки — документація перформансу Марії: упродовж 1000 хвилин вона вишиває весільний рушник невидимою ниткою, зробивши основний акцент на тому, як часто рутинна жіноча робота залишається непоміченою й, крім того, неоціненою. Доповнення відео, емоційно дуже потужне — це аудіозапис, у якому художниця читає текст дослідниці українських традицій Устини Стефанчук. У ньому Устина розповідає про досить жорстокі весільні обряди, які існували й існують в Україні, і принижують жінку, перетворюючи її на річ. Також на виставці можна знайти п’яльця з домотканою тканиною, які художниця зібрала по всій країні.
До 31 серпня у Voloshyn gallery
Велика персональна виставка Миколи Карабіновича, володаря премії PinchukArtCentre Prize, охоплює живопис, відео, ASMR аудіогід і навіть змінений музичний інструмент. Карабінович за своєю суттю — художник-оповідач, і всі елементи його виставки працюють на те, щоб розповісти історію. Назва виставки "Архів раптових зустрічей" натхнена гітом 1990-х німецької групи Enigma: використовуючи гіти минулих років, художник аналізує минуле. Є тут і живопис, через який художник, а за ним і глядач подорожує: з Белграда 20-х до Буенос-Айреса 30—40-х, у Стамбулі 64-го і Бейруті 80-х. У такий спосіб художник звертається до тем ідентичності та сім’ї.
До 31 серпня в Kooperativ
"Сто днів самотності" — спільна ініціатива агентства Port.agency, журналу Vogue UA і простору Kooperativ. Виставка створена за мотивами проєкту Vogue UA "Картина світу", опублікованого в номері за травень-червень 2020. У ньому — світовідчуття українських художників, фотографів, дизайнерів під час пандемії. Кожен зі співавторів хотів передати в одному зображенні свої почуття — дуже різні й інтимні. Рефлексії про час, проведений в ізоляції, у художників глибоко особисті, але їх об’єднує відчуття життя, яке не зупинилося. У виставці беруть участь Маша Рева, Іван Грабко, Люся Іванова, Марія Куликовська, Дар’я Кольцова та інші художники.