Про те, чому колекціонери й меценати є рушійною силою артринку, розповідає Наталія Шпітковська, директорка Центру сучасного мистецтва М17.
Коли б ви не прийшли на виставку до М17, ви, радше за все, побачите Наталію Шпітковську. Висока білявка, володарка модельної зовнішності і м'якої посмішки, вона особисто зустрічає гостей: проводить екскурсії, спілкується із партнерами, дає інтерв'ю телеканалам. Наталія прийшла на роботу в М17 десять років тому як піар-директорка: пропрацювавши три роки, пішла, а в 2018-му повернулася і займалася перезапуском артцентру вже з новою командою. Два дипломи — економістки і мистецтвознавиці — допомагають Шпітковській однаково успішно справлятися із завданнями як творчими, так і фінансовими.
"Мені пощастило, що моя перша освіта економічна, — сміється Наталя. — Куратори мислять глобальними категоріями, але я завжди намагаюся думати про конкретний результат. Як ми реалізуємо цю виставку? Де візьмемо гроші? Як домовимось із художниками? Хто наші партнери? Чи залишаться вони задоволені співпрацею? Я пам'ятаю всі питання і мислю стратегічно".
За останні кілька років М17 став одним із найпопулярніших артцентрів Києва, який збирає на своїх вернісажах яскраву публіку — від музикантів і моделей до авторитетних кураторів. Серед найгучніших проєктів — персональний відеопроєкт "Голоси любові" одного з ключових представників сучасного українського мистецтва Арсена Савадова; виставка номінантів на премію М17 Sculpture Prize — премія, ініційована Aadamovskiy Foundation на базі М17; проєкт "Авангард: у пошуках четвертого виміру", реалізований спільно із Національним художнім музеєм; виставка "На акваторії заводу купатися було заборонено", що представила пул нових художників, які працюють на території судноремонтного заводу в Одесі; масштабна виставка Futurespective — артпроєкт журналу Vogue UA, присвячений 30-річчю Незалежності України.
"Люди, які приходять до нас, знайомляться і з новими іменами, і з проєктами вже відомих майстрів, — розповідає Наталя. — Також ми працюємо із тематичними виставками, присвяченими окремим проблемам в історії українського мистецтва. Один із важливих для нас проєктів — М17 Sculpture Project. Скульптура в Україні зовсім не розвинена, це пов'язано з дорожнечею самого напрямку. У країні займаються скульптурою трохи більше двадцяти художників — і дуже важлива підтримка. Завдання нашої премії — показати та ідентифікувати талановитих, заохотити їх, надати можливість за рахунок грошової нагороди зробити нову роботу". До слова, темою Премії у 2022 році пропонуємо взаємодію людини та технологій. Для нас важливо вийти за межі стандартного сприйняття скульптурних об'єктів: сьогодні актуальні нові форми і специфіка їхньої взаємодії з міським середовищем".
За останні десять років роботи кураторкою Шпітковська реалізувала понад тридцять проєктів і за межами артцентру, у тому числі міжнародних — від виставки "Український інсайт" у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку до проєкту "Сучасне ізраїльське мистецтво" у київському Інституті проблем сучасного мистецтва. Наразі Наталя пише кандидатську дисертацію в Національній академії мистецтв, присвячену колекціонуванню. Вона впевнена, що саме колекціонери — рушійна сила будь-якого артринку.
"У нас недооцінюють роль колекціонерів у розвитку мистецького ринку, — каже Наталя. — Один із найяскравіших прикладів для мене — досвід мецената з Майамі Мартіна Маргуліса, статки якого оцінюють у сотні мільйонів доларів. Маргуліс входить до топ-50 колекціонерів світу, у його зібраннях — роботи таких зірок, як Олафур Еліассон і Віллем де Кунінг. Кілька років тому я побувала у його фонді Warehouse у Майамі. Оминувши деталі, скажу про податкові пільги — питання, актуальне для багатьох колекціонерів. Відповідно до законів США, якщо меценат передає роботи до фонду у вигляді благодійного внеску, він сплачує значно менший податок або не сплачує його взагалі. Заощаджені таким чином гроші фонд витрачає на придбання нових робіт чи на розвиток. Так, Маргуліс збудував у Майамі музей площею 15 тисяч квадратних метрів, який став точкою тяжіння для поціновувачів мистецтва з усього світу".
На базі М17 уже кілька років поспіль працює клуб українських колекціонерів. Спільно з ним цього року артцентр реалізував масштабний проєкт "Відкрита нагода" — виставку робіт українських художників із приватних зібрань колекціонерів. У межах виставки команда М17 організувала форум — публічні зустрічі зі знаменитими колекціонерами. М17 — місце постійних зустрічей, дискусій і обговорень для членів Клубу, багато з яких мають власні музеї та фонди.
"Я впевнена, що неможливо розвивати сучасне мистецтво без приватних коштів. Одним із гостей форуму був Пітер Дорошенко, директор артцентру Dallas Contemporary; він розповів про свій досвід: за його центром стоять саме приватні гроші. Однією з учасниць форуму була кураторка Louis Vuitton Foundation Клер Стеблер, цей фонд також заснований на гроші мецената — Бернара Арно. Якщо ви хочете створити сучасний музей — не обійтись без приватних інвесторів, які люблять мистецтво й готові його підтримувати. Тому нам так потрібен закон про меценатство, щоб мотивувати бізнесменів нам допомагати". У межах форуму відбулася важлива для українського мистецтва подія: 160 робіт українських художників із приватних колекцій було передано в дар паризькому Centre national d’art et de culture Georges Pompidou. Вони стануть основою для виставки українського мистецтва, яка відбудеться у культурному центрі очікувано 2022 року.
На запитання, що можна порадити тим, хто хоче стати колекціонером, але не знає, з чого почати, Наталя відповідає: "Слухати лекції про мистецтво, дізнаватися більше. Ходити на виставки, їздити на бієнале та артярмарки. Визначити для себе топ-10 галерей та інституцій, куди ходите постійно, налагодити контакт із кураторами — і не соромитися підходити до них із запитаннями. Ну і головне — визначитися, що саме хочете збирати. Як правило, мотив для перших покупок — просто "подобається", але упродовж життя смак змінюється, це нормально. Я б радила, особливо якщо бюджет обмежений, пошукати сегмент певною мірою новий чи унікальний. Або купувати по одній-дві роботи молодих авторів, які виставляються на знакових виставках — так ви станете справжнім меценатом для молодих художників, наших сучасників".
Текст: Дарія Слободяник
Фото: Lesha Lich
Стиль: Anastasiia Yatsenko
Зачіски: Alyona Kundryk
Макіяж: Evgenia Litus
Асистент стиліста: Lesya Pak