Як модні тренди впливають на ювелірні прикраси, а подіум — на те, як ми їх носимо, розмовляємо з Тетяною Лісовою, засновницею компанії ITISI, офіційного представника італійських і французьких ювелірних брендів Crivelli, Djula й RF, та онлайн-платформи сучасних демократичних прикрас onlygoodjewls.
Інтерв'ю: Тетяна Соловей
Тетяна Соловей. Як журналістці, що пише про моду та ювелірні прикраси, мені подобається, як багато ви говорите про те, що ювелірна сфера дуже пов'язана з модою. Мода любить рухати кордони смаків, саме так з’являються нові стилі. Я бачу приклади цього і в прикрасах. Зокрема, анклети ще 60-70 років тому вважалися прикладом поганого смаку і навіть маргінальності, яку могли собі дозволити хіба що гіпі, бо асоціювалися з умовним Сходом та гаремними танцівницями. Але зараз анклети є навіть у колекціях високого ювелірного мистецтва, і до речі, їх багато в портфоліо ITISI та onlygoodjewls. Наскільки взагалі ювелірний світ зараз керується цими поняттями про поганий та гарний смак?
Тетяна Лісова. Гарний смак — це найбільший комплімент! Він залежить від виховання, обізнаності, знання історії та звичаїв, також відчуття та розуміння себе. Це результат зусиль та саморозвитку, це те, що варто в собі плекати та постійно розвивати. Поганий смак — це одноклітинність. На прикладі моди ми бачимо, як буквально можуть сприйматися комунікації брендів: тригером для покупки є те, що аксесуар з лімітованої колаборації, яка дуже швидко розпродається, а не сам продукт. Так само в ювелірці та годинниках. Поганий смак — коли цінність об'єкта вимірюється зусиллями, докладеними для його пошуків. Або носити типові браслети, тому що вся стрічка в інстаграмі повна схожих. Це мотивація, яку ми як ритейлери враховуємо, але намагаємося показувати клієнтам інші приклади. Бо нові тренди формуються завдяки сміливості. Взірцями стилю стають саме ті, хто не боявся, для кого бажання вирізнятись є частиною натури.
ТС. Багато класичних ювелірних форм (тіари, сережки шандельєри або кольє — такі ми бачимо, наприклад, у Crivelli) стали частиною маскультури та копіюються на рівні біжутерії або навіть пластикових сувенірів. Як це впливає на світ прикрас?
ТЛ. Мій улюблений приклад — імітації каблучки принцеси Діани з сапфіром та діамантами, яку роблять навіть у масмаркеті. Стилістичний прийом гіперболізації в моді можна побачити в колекціях Balenciaga, де прикраси наслідують класику, проте з пластиковим камінням та в підкреслено масштабованих формах, або в колекції масивних прикрас Swarovski креативної директорки Джованни Баттальї, які впадають в око. Це дуже ефектний, навіть провокаційний прийом: не найлегший у використанні, але гарантовано привертає увагу. Навпаки, дотримуватися класики — це безпечний вибір. Це не всім подобається, бо класика не вміє промовляти емоційно. Вона більше про етикет, формальності, традиції, але навіть на рівні етикету зараз можна дозволити собі стилістичні маневри. Наприклад, на формальних заходах я намагаюся залишитись у межах дрескоду, але люблю додати якусь нетривіальну деталь. Мій улюблений прийом — це тендітна каблучка на мізинець. Має дуже ефектний вигляд на контрасті з об'ємним одягом.
ТС. Якщо вже ми заговорили про етикет та класику. Є багато традиційних правил щодо ювелірних прикрас: біле золото на вечір, жовте на день, діаманти після 30 років та п'ятої вечора. У мене ці правила асоціюються з епохою, яка закінчилась після 1960-х, до появи молодіжних субкультур та динамічного розвитку дизайн-естетики. Як ви гадаєте, вони ще релевантні?
ТЛ. Ви ніби прочитали мої думки! Ювелірна галузь — це відображення світу, як і мода, і її розвиток демонструє зміни в суспільстві. Зараз прикрасами починають цікавитися більш молоді покоління, ніж це було у ті ж 1950-ті, і тому мода на них змінюється. І якщо в інстаграм-інфлюенсерів модно носити спортивний одяг, який демонструє тіло, та статусні дорогі прикраси, то це впливає і на тих, хто за ними стежить. Є й інший тренд — вінтажність, імітація ретростилів, жіночні 1950-ті або джазові 1920-ті, і прикраси в дусі тих епох дуже допомагають створювати гармонійний образ. Але це гра у стиль. Ті правила, про які ви згадуєте, залишилися для дуже формальних заходів та дрескодів. Інша річ — переосмислення класики, водночас сучасне і безпечне в плані стилю. Яскравий приклад — це колекції, які робить Євгенія Бруні для Pasquale Bruni. Формально все класично — багато квітів, є сотуари, каблучки з центральним камінням, браслети з шармами. Але все одно з квіткових орнаментів складені асиметричні кафи або каблучки на два пальці, а збільшені кольє скоріше нагадують чокери. Навіть з типовими формами можна гратись, як це роблять у Djula: мінімалістичні каблучки носять гронами на одному пальці або різних фалангах, складаючи їх в асиметричні комбінації.
ТС. Продовжуючи тему вінтажності. Зараз з'явилося багато брендів, які імітують саме прикраси з минулого. Наприклад, у колекціях onlygoodjewls це Shyla, "натхнений любов'ю до вінтажу".
ТЛ. Це так, і дуже цікаво, як ці бренди використовують ювелірні техніки та прийоми, що дозволяють досягати ефекту вінтажності. Наприклад, "затемнення" металу родієм, використання 14-каратного золота, на вигляд більш автентичного і олдскульного, і, звісно, діаманти огранки "троянда", або rose cut: на одну фасету менше, ніж у сучасних каменях. Вони є відображенням епохи, бо така огранка забезпечувала дуже гарне сяйво у світлі свічок. Коли з’явилась електрика, відбулася революція в обробці діамантів, і вони стали такими, як ми звикли — мерехтять в електричному світлі.
ТС. В інтерв’ю для журналу ви говорили про те, як музика впливає на ювелірну естетику. І ми дійсно бачимо, що каблучки-кастети на два пальці або чокери французького бренду Akillis натхнені глемроком; у Carlo Barberis є еклектична та цікава колекція, присвячена гіп-гопу та операм; у Crivelli в одній із колекцій The Colours of Gold панує рок. На які музичні стилі зараз орієнтується ювелірний світ?
ТЛ. Я б сказала, на який континент. Америка! Діаманти в зубах, сапфірові брекети, неймовірний пірсинг (як рожевий діамант, який репер Саймер Вудс, більш відомий під псевдонімом Ліл Узі Верт, певний час носив на лобі) та стилістичний епатаж, який є частиною попкультури. Це також про дів, як Бейонсе, Ріанна та Джей Ло, які полюбляють показувати на публіку свої каблучки з великими діамантами: їхні уподобання розповсюджуються на дуже велику аудиторію та підживлюють апетит до діамантів. Один із наших партнерів розповідав мені, як вони для однієї з вищезгаданих американських зірок розробляли діамантову спідницю. Єдина причина, чому цю спідницю не побачив світ, — в ній було неможливо танцювати, бо діаманти — доволі важке каміння. Ось де була справжня проблема, а не вартість тієї спідниці.
ТС. Як і в моді — можливо все.
ТЛ. Через наші уподобання в одязі або прикрасах ми транслюємо певний образ себе, свій інтелект, культуру, ставлення до світу. Люди стали вільнішими у самовираженні, тому так, можна все. Майже все, бо є певні обмеження, які накладають дорогоцінні матеріали. Наприклад, я не рекомендую носити смарагди влітку, бо активне сонце негативно впливає на олії, якими обробляється 95 відсотків цих каменів, і тому вони можуть псуватись. Саме через погодні умови сапфіри темних відтінків популярні у сонячних країнах, а світліші, скажімо, волошкового кольору, — у холодніших регіонах, де мало сонця. Є традиційно літнє каміння, як-от бірюза, і зимове, як онікс, але ця сезонність починає змінюватись.
ТС. Прикрасу вибирають під одяг чи навпаки?
ТЛ. Одяг під прикрасу! Якщо у вас є улюблена діамантова каблучка, то вона варта того, щоб під неї зібрати образ. Але мініатюрні прикраси або пірсинг, які є в колекціях брендів ITISI, більш гнучкі в плані стилю, з ними можна гратися, доповнюючи вбрання.