VOGUE UA CONFERENCE
search Created with Sketch.

Спецпроект Vogue.ua і PinchukArtCentre: усе про художницю Яну Бистрову

20 липня 2017

В PinchukArtCentre запустили дослідницьку платформу, мета якої створення живого архіву українського мистецтва від початку 1980-х до сьогодення. Команда платформи відвідує майстерні художників: вивчає їхні біографії, минуле й теперішнє, а результати досліджень вже сьогодні можна побачити в бібліотеці PinchukArtCentre.  У межах проекту Vogue.ua і арт-центру публікуємо статті про найцікавіших українських художників. Героями проекту  вже стали Олександр Гнилицький, Максим Мамсіков, Ілля Ісупов, Олег Тістол. Наступна героїня – українка в Парижі Яна Бистрова. 

Яна Бистрова, 1987, Рожевий натюрморт, полотно, олія, 70 × 120 см

Червоний – улюблений колір художниці Яни Бистрової, киянки, яка вже 25 років мешкає в Парижі. Захоплення кольором, вивчення його впливу, амбівалентність сприйняття, інтерпретація зображення і стан зміщеного сприйняття – характерні риси її мистецтва. Чи то ранні експресивні полотна, чи то більш пізні пейзажі, на яких зображені французькі ландшафти, - усюди колір є не просто фоном, але і самою subject matter картини.

Яна Бистрова, 1990, Сніг, полотно, олія, 160 × 200 см

Перші свої роботи Яна почала створювати у 1987 році, а з 1990-х їх почали експонувати за кордоном. У цей час Бистрова пише великі живописні полотна, «які відповідають її внутрішній міфології» - це сюжети з особистого життя і ремінісценції на історію мистецтва й літературу. 

Яна Бистрова, середина 1990-х, Без назви, цифрове фото, комп'ютерна обробка, друк на сріблі 

Одну з найвідоміших своїх ранніх робіт – серію «червоних картин» (близько 10 живописних полотен) – вона продала ще тоді на початку 1990-х. Як каже сама художниця, «картини розійшлись, як пиріжки з печі». Тільки одна робота («Виживуть тільки здорові») більш ніж через десять років повернулась у власність родини художниці, решта оселились у колекціонерів із 1990-х і практично не з’являються у публічному просторі. 

Яна Быстрова, начало 1990-х Автопортрет, холст, масло
Яна Быстрова, 1989, Неудовлетворенные потребности, холст, масло, 160 × 120 см
Яна Быстрова, 2009, Подсолнечники, холст, масло
Яна Быстрова, 2015, Forgive, forget, move on, холст, акрил, фосфоресцирующие чернила, 130 × 97 см

«Червона серія» - центральна у ранній творчості Бистрової. Червоний тут особливий, вона використовує градацію цього кольору від яскравого до пурпурного. Маніпуляція з фарбами дозволяє художниці на деяких полотнах досягнути флуоресцентного ефекту. Не дивлячись на використання такого яскравого червоного, відтінки Бистрової не мають нічого спільного зі звичним червоним кольором, притаманним символіці радянської доби (у політичному сенсі). Зміни кольору передають і зміни емоційного стану – спраги, пристрасті, любові й ненависті. Через колір Бистрова звільняється від політичного, соціального й емоційного напруження, переходячи у площину суто особисту, емоційну. 

Яна Бистрова, Автопортрет, цифрове фото, комп'ютерна обробка, друк на сріблі

Жінки на картинах Бистрової не типові для радянського мистецтва – вони не пропорційні і в цій непропорційності - емоційні й красиві. «Зізнаюсь, я не знала, що можна писати щось окрім жіночої натури, поки не приїхала до Парижа», - каже художниця. 

Яна Бистрова, Автопортрет, цифрове фото, комп'ютерна обробка, друк на сріблі

Бистрова зізнається, що любов до кольору їй передавала київська художниця-нонконформістка Зоя Лерман. Але і Бистрову, і Лерман єднає ще й любов до вигляду тіла. Як стверджує мистецтвознавиця Ольга Петрова у творчості Лерман важливу роль зіграла війна в Афганістані – після цих подій вона не могла створювати об’ємних форм, тіла її героїнь стали пласкими, безтілесними. Та у Бистрової інтерпретація жіночого тіла стається після переїзду за кордон. Художниця на якийсь час відмовляється від живопису і створює графіку, малює олівцем на білому папері свої власні силуети. Утім, це пласке тіло не позбавлене тілесності – воно таке ж сексуальне й еротичне. 

Яна Бистрова, Автопортрет,цифрове фото, комп'ютерна обробка, друк на сріблі

 

Паризький період Бистрової – це переважно невеликі роботи. Живопис, графіка, шовкографія – те, що могло б поміститися в її домі за відсутності майстерні. Через якийсь час художниця захопилась фотографією – у своїх роботах вона продовжує досліджувати тему жіночої тілесності, зокрема й власної. Заняття дизайном і фотошопом призвели до експерименту із зображенням. Бистрова створила автопортрети за допомогою монтажу, накладення зображення.

Яна Быстрова, середина 1990-х, Графика, бумага, карандаш
Яна Быстрова, середина 1990-х, Графика, бумага, карандаш
Яна Быстрова, середина 1990-х, Графика, бумага, карандаш
Яна Быстрова, 2016, Golden Ratio, холст, акрил, 200 × 327 см
Яна Быстрова Олег Тистол в мастерской, Москва, конец 1980-х годов. Автор фото неизвестен. Предоставлено Яной Быстровой
Яна Быстрова с однокурсницами в Киевском художественном институте, вторая половина 1980-х годов.

Твори Бистрової неначе відповідають на суперечку щодо об’єктивізації жіночого тіла в мистецтві: чи завжди жінка є об’єктом бажання, скажімо, у фотографії. За словами відомої американської дослідниці візуальної культури Лаури Малві, жінка завжди є об’єктом чоловічих бажань, навіть якщо світлину зробила вона сама. У патріархальній системі жінка-фотограф, як і глядач, повинна запозичувати чоловічий погляд, який за довгий час у мистецтві став своєрідним каноном.

Яна Бистрова, 1988-1989, Суд Паріса [варіант], полотно, олія, 70 × 120 см

Своєю практикою Бистрова намагається зруйнувати канони патріархального світу мистецтва, вийти за межі існуючої художньої системи, де досі особисті зв’язки важили більше, аніж саме мистецтво. Сьогодні вона мешкає в Парижі, пише пейзажі, як і раніше експериментує з кольором і формою. 

Майстерня Яни Быстрової, Париж, середина 1990-х

Текст: Катерина Яковленко

Читайте також:

Спецпроект Vogue.ua: все о художнике Максиме Мамсикове

В Париже открылась выставка Ги Бурдена

украинские художники · искусство ·

Ще в розділі Арт

Популярне