VOGUE UA CONFERENCE
search Created with Sketch.

Що потрібно знати про фотографиню Нен Ґолдін

07 серпня 2017

На Vogue.ua триває місяць мистецтва. Цього разу розповідаємо про головне, що потрібно знати про культового фотографа Нен Ґолдін, яка зняла обкладинку арт-номера Vogue UA.

Текст: Станіслава Джонсон-Чижикова 

Арт-номер Vogue UA, серпень 2017, фото - Нен Ґолдін
«Балада про сексуальну залежність»

Нен Ґолдін – ключовий персонаж і фотограф нью-йоркської арт-сцени останні сорок років. Після переїзду з Бостона до Нью-Йорка в 1978 всього за кілька років вона зробила сотні художньо-документальних фотографій свого оточення, які склали найвідомішу серію її робіт під назвою "Балада про сексуальну залежність".

Персонажі Ґолдін – швидкоплинні it-girls, трансвестити, проститутки, драг-квінс, художники, письменники, танцівники – закарбовані в клубках сигаретного диму, в млості марихуани, на ліжках, в обмалюваних графіті туалетах нічних клубів та на вулицях Даунтауна. Всі вони, так само як і Голдін, пришвартувалися в Нью-Йорку в 1970-х в пошуках свободи та самовираження, та в більшості своїй стали жертвами наркотичної залежності, епідемії ВІЛ та краху мрії. «Балада», яка в 1985 році була включена до програми Бієнале Музею Вітні і показана на Берлінському та Единбурзькому кінофестивалях, існує на межі документального фільму, інтимного щоденника і фантазії - та демонструє яскраві й драматичні роки Нью-Йорка. «Балада» складається з 700 фотографій. Ця робота зробила Голдин знаменитою та поставила до одного ряд з Сінді Шерман, Діаною Аеробус та Ларрі Кларком, який також документував життя антиістеблішмента та прославився фільмом «Дітки», присвяченим бурхливому життю тінейджерів у нью-йоркському Даунтауні.

Роль жінки у творчості Ґолдін

Ґолдін, знаючи Нью-Йорк 80-х зсередини (в ті роки вона знімала на Bowery Street квартиру, у якій завжди були зашторені вікна, щоб вечірки тривали цілодобово і безперервно), зуміла емоційно і максимально правдиво відобразити роль жінок та меншин, що швидко змінювалася на хвилі фемінізму, емансипації та руху за громадянські права. Фотограф частенько ставила себе у центр кадру, поряд з іншими жінками - незалежними, сильними та одночасно вразливими, - показуючи різнобічність особистості та відкидаючи шаблонний портрет поступливої, ідеальної жінки-матері або домогосподарки.

Один з центральних кадрів у серії "Балада про сексуальну залежность" - "Нен через місяць після побоїв». На фото зображена жінка з синцями на обличчі - це Нен після побоїв її коханої людини. Вона спокійно дивиться у кадр. В одному кадрі - всі улюблені теми художниці: біль, залежність, сексуальність.

Нан Голдин
Весенне-летняя коллекция Christian Dior 2017 в объективе Нан Голдин
Весенне-летняя коллекция Christian Dior 2017 в объективе Нан Голдин
Весенне-летняя коллекция Christian Dior 2017 в объективе Нан Голдин

Нен Ґолдін та Хлоя Севіньї

На зйомці для українського Vogue перед об'єктивом Ґолдін - it-girl нашого часу: актриса Хлоя Севіньї, яка, як і Нен, тільки на 14 років пізніше, переїхала до Нью-Йорка у пошуках самовираження. Обидві направили свій досвід «дорослішання» у творчість. У 1995 році Севіньї дебютувала у тому самому фільмі «Дітки» фотографа Ларрі Кларка, потім знялася у кліпі Sugar Kane групи Sonic Youth, а тепер не сходить з обкладинок незалежного глянцю.

В останні роки Ґолдін і Севіньї паралельно зробили стрибок (хоча і неохоче) з андерґраунду, ставши зірками сучасного мистецтва, моди і кіно. Севіньї знялася в десятках незалежних фільмів, створила лінію вінтажного одягу і в цьому році представила свій другий режисерський проект - Carmen. Його прем'єра відбулася на Нью-Йоркському тижні моди, як частина програми Women's Tales, організованої брендом Miu Miu. Що стосується Ґолдін, то її роботи - навіть після неймовірно успішної ретроспективи в МоМА на початку цього року - не зустріти на обкладинках. Попри те, що обидві змогли зберегти свою вибірковість і незалежність. Критикувати Севіньї і Голдін за їх вибір складно: в кінці кінців, вони одні з рідкісних персонажів, які виросли на естетиці андерґраунду, які ніколи не зраджували своєму стилю, цінностям і автентичності - і стали авторитетами в альтернативній моді і культурі.

Сьогодні дует Голдін і Севіньї особливо цікавий. В контексті сумбурного і консервативного політичного клімату США і всього світу, де питання свободи слова, альтернативного самовираження, прав жінок і меншин, як і раніше залишається відкритим, колаборація Голдін і Севіньї служить нагадуванням про те, скільки вже було зроблено і який довгий шлях до рівності і толерантності ще доведеться пройти.

Хлое Севиньи в объективе Нан Голдин, Vogue UA, август 2017
Хлое Севиньи в объективе Нан Голдин, Vogue UA, август 2017
Хлое Севиньи в объективе Нан Голдин, Vogue UA, август 2017

Нен Ґолдін у наші дні

Що відбувається з Нен Ґолдін зараз? Вона живе в Нью-Йорку і веде досить закритий спосіб життя. При цьому дуже активна професійно: рік тому в MoMa пройшла велика виставка, присвячена її "Баладі про сексуальну залежність", а в невеликій галереї на Мангеттені Ґолдін показала наївні, майже дитячі ілюстрації і малюнки з серії Blood on My Hands. Пару років тому, після майже 11 років мовчання, вона випустила нову книгу фото - "Eden and After", яку присвятила дітям.

Читайте також:

Экслюзив: интервью с Нан Голдин

искусство ·

Ще в розділі Арт

Популярне