До Vogue UA Conference 2023 залишилося
SOLD OUT

Интервью с режиссером Любомиром Левицким

Известный украинский режиссер рассказал Vogue.ua о своем новом фильме #SelfieParty.

31 марта в прокат выходит украинская молодежная комедия #SelfieParty. Ее режиссер – 35-летний Любомир Левицкий, историк по образованию, который уже десять лет снимает кино. Левицкий – фактически единственный в Украине режиссер, который создает популярное жанровое кино по голливудским стандартам (так, в 2006 году он выпустил первый украинский триллер "Штольня") и не скрывает амбиций делать фильмы, которые будут окупаться в национальном прокате. О необычном кастинге #SelfieParty, перспективах киноиндустрии и необходимости популяризировать Украину как локацию для голливудских студий Любомир Левицкий рассказал Vogue.ua.

Любомир Левицкий

В мене є важлива стратегія – розвивати жанрове молодіжне кіно. Це є мій внесок в розвиток українського кінематографа. Тому що якщо бути чесним, треба визнати: в Україні немає їсторії кіно, є окремі проекти, які стали відомими на весь світ – фільми Параджанова чи Довженко, а це не є кіноісторія або тенденція. Зараз є той час, коли її можна почати створювати. Чому я знімаю саме молодіжне кіно? Просто я є частиною тих людей, які ніяк не виростуть (сміється). Мені весь час хочеться повертатися в студентські роки: коли я навчався в Чернівецькому університеті на історика, в мене було багато пригод, які змушували мене покидати університет, їхати за кордон вчитися та працювати, потім повертатися і знов вступати до університету.  Мені хотілось "наїстися" життя – і зараз я знімаю фільми саме про це, про таких  людей.

Для мене принципово знімати в своїх фільмах українські університети, показувати їх світові як майбутні локації для зйомок голівудського чи європейского кіно. Так, в "Тінях незабутих предків" я зняв Чернівецький університет, а в #SelfieParty – Львівський. Так, я показую їх з деякою гіперболізацію і мене звинувачують в тому, що, мовляв, так, як в моєму кіно, в житті не буває, начебто наша молодь так не одягається і таке інше. Але як не одягається – всі речі, в яких наші герої з'являються в фільмах, придбані в українських магазинах! 

 
Львовский университет в объективе Левицкого выглядит как сказочный замок

У нас ще є дуже великий розрив ментальності: ми не можемо усвідомити, що ми є такі самі, як і весь цивілізований світ.  Я часто читаю коментарі і бачу це: деякі кажуть, що все, що показано в моїх фільмах - це не правда, і що наші університети так не виглядать. Але це українські університети! Подивіться навкруги! Коли ми домовлялися з ректором Чернівецького університету про зйомки фільму, я сказав йому: цей проект збільшить кількість ваших студентів в два рази. Він скептично до цього поставився, але через два роки після того, як вийшов фільм, до нас передзвонили із студради і сказали, що кількість студентів збільшилась в два з половиною рази! Народ повалив туди, їм було цікаво побачити, що є такий дивовижний університет.

часть съемок #SelfieParty проходила на территории Львовского университета безопасности жизнедеятельности

 

#SelfieParty для мене проміжний проект. Я почав працювати над великим міжнародним проектом "Егрегор", а... потім раптом в моїй фейсбук-стрічці з'явилися голі дівчата – це я почав кастинг на #SelfieParty (сміється). Це дуже швидкий проект: ми зробили його за півроку. Це веселий, фановий фільм, такий собі український варіант date movie - піти один раз з дівчиною в кіно. Це кіно для гарного настрою. Мене часто питають: "Навіщо ти знімаєш кіно, яке ніхто не згадає?" Але це нормально: це мої режисерські тренування, мої "ранкові пробіжки". Я знімаю для того, щоб набратися досвіду, а глядачам – дати можливість подивится фанове українське кіно. "Нетленку", як кажуть, я ще готую –  та й не кожному вдається взагалі її зняти. Спочатку треба навчитися робити прості історії. Мені хочеться довести, що Україна – це не тільки "чернушне" кіно, це не тільки жесть. У глядача має бути вибір: таких режисерів, як Мирослав Слабошпицький, має бути мінімум п'ять, і таких, як я, теж має бути не менше п'яти. 

Съемки #SelfieParty

 

Любомир Левицкий на съемках фильма

Для #SelfieParty ми зробили майже революційний кастинг. Почали з того, що поставили в кінотеатрах різних міст наші банери і сказали: зроби селфі – потрапиш у кіно. Саме так ми знайшли трьох акторів для фільму. Крім цього, ми об'їздили декілька університетів, де шукали самородків. Чому непрофесіоналів? Тому що мені була потрібна молодь, а 19-річних професіоналів я в Україні не знайду, повірте мені. Є дуже багато класних театральних акторів, але це не те, що нам треба. Таким чином ми опрацьовували університети у Львові, Чернівцях та Києві. Цей спосіб виявився дуже ефективним, я його рекомендую всім режисерам. Я зрозумів, що в кожному вузі на будь-якому факультеті є "овечки, що заблукали", які там вчаться, бо родичі запхали – я сам так вчився. Таких ми і шукали – фізиків, які на сцені грають крутіше, ніж студент театрального вишу. Таким чином ми відібрали всіх акторів головних сцен, а також масовку. Кінозірок в Україні немає – тому я їх роблю сам. 

Любомир Левицкий

Якщо весною приймуть закон "Про систему державної підтримки кіно", який передбачає збільшення кількості створюваних в Україні фільмів  - це буде дуже класний знак і великий крок в історіїї кіно в Україні. Тоді в іноземних інвесторів з'явиться інтерес до нашої країни, і вона стане такою ж гарною локацією для голівудського кіно, як стала Угорщина чи Румунія, де знімають більшість блокбастерів. Згадайте "Марсіаніна" Рідлі Скота - його знімали на студії в Угорщині. 

Кінозірок в Україні немає – тому я їх роблю сам

Моя амбіція – робити кіно, що окупається. "Тіні незабутих предків", який ми випустили в 2013 році - перше  кіно в історії незалежної України, яке окупилося в національному прокаті.  До речі, і мій перший фільм "Штольня" дещо заробив в прокаті. При цьому "Штольня" – це була моя дипломна робота і мій експеримент: до цього я не знімав взагалі нічого – ні рекламних роликів, ні короткого метру. Доки мої одногрупники захищали дипломи перед викладачами, я захищав дипломну роботу перед глядачем в кінотеатрах. 

Алена Лавренюк и Любомир Левицкий на съемках SelfieParty

Ми робимо кіно не для того, щоб набити кармани, а для того, щоб показати молодим режисерам: все можливо, робіть це! Бо в кіношних університетах студентам кажуть, що українське кіно не окупається, і не треба "пертися" в жанрове кіно, бо це вам не Голівуд. Але це не так. 

Любомир Левицкий и Юлия Санина на съемках клипа группы The Hardkiss

Важлива частина нашої стратегії – робити міжнародне українське кіно. Перший проект – "Егрегор", який ми плануємо випустити в 2017 році. #SelfieParty і "Екгрегор" – це кардинально різні фільми, і навіть мене як режисера будет важко в них впізнати. В "Егрегорі" ви навряд чи зрозумієте, що це кіно зняв чувак, який зробив фановий #SelfieParty. Це буде перший український фільм англійською мовою. В центрі сюжету -  таємничі ордени в Україні, це буде наш "Код да Вінчі". Ми довго працювали з істориками та конспірологами та викопали такі речі, від яких в мене мурашки йшли по шкірі. До речі, бажання знімати це кіно виявив улюблений оператор Люка Бесона Т'єррі Арбогаст, який нещодавно працював в Україні над фільмом "Поліна".

 

Не слідуй за модою — відчувай її

Підписатися

Ще в розділі

Популярне на VOGUE

Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності, та погоджуєтесь на використання файлів cookie.