VOGUE UA CONFERENCE
search Created with Sketch.

Фільм тижня: «Дюнкерк» Крістофера Нолана

20 июля 2017

Новий фільм режисера Крістофера Нолана «Дюнкерк» - чи не найочікуваніший цього літа – розповідає про легендарну евакуацію британським урядом понад трьохсот тисяч солдатів, блокованих німецькими військами поруч з французьким містом Дюнкерк у 1940-му. В український прокат стрічка, на яку прихильники автора чекали три роки, виходить сьогодні, 20 липня. Редактор Vogue.ua Марія Дачковська розповідає, якою побачила нову роботу англо-американського режисера.

«Дюнкерк» - це новий Нолан. Упізнаваний з перших секунд і, водночас, небачений досі. Він не про гру зі свідомістю, як це було в «Початку» чи «Пам’ятай», не властиве йому і випробовування усталеної дійсності чи втілення науково-фантастичних ідей – як це було в «Інтерстелларі». Нолан навіть став менше гратися з часом, хоча ввесь «Дюнкерк» глядача супроводжує всюдисуще цокання секундної стрілки. Його стиль та ідеї прочитуються навіть в цілковито новому для нього жанрі воєнної драми, однак тепер вони «заземленіші» в інтерпретаціях – себто куди ближчі до звичної реальності. Так, у «Дюнкерку» так само спостерігається його пристрасть до багатовимірності – однак тепер цю ідею він застосовує для передачі конкретної історичної події, демонструючи операцію з повітря, землі та моря.

«Дюнкерк» безсумнівно розрахований на чуттєве сприйняття і занурення в атмосферу – у нім надзвичайно мало тексту. Це ансамбль камерних історій, де на перший план виходить не конкретний герой, а тема взаємодії людини і війни. Перша намагається просто вижити, а друга – невпинно її переслідує. Тут снаряди влучають у ціль, а смерть – не щось, що трапляється з іншими (точніше, не лише з ними). І глядач відчуває це на 100%. Нолан не романтизує війну. І це вже перемога для воєнної драми.

Фіонн Вайтгед

Окремої уваги заслуговує звуковий супровід. Якщо обраний спосіб організації історії унеможливлює переживання катарсису і зумовлює деяку відстороненість глядача від неї, то аудіоряд – чи не найпотужніше з решти складових – забезпечує ефект присутності. Атмосферний інтершум настільки посилює кінематографічну реальність, що наближення винищувача видається реальнішим за стілець, на якому сидиш. До речі, «Дюнкерк» - це шоста спільна робота Нолана з Гансом Ціммером. Музично геніальна настільки ж, що можна повертатися додому й сміливо гуглити саундтрек. А ще він, як ніщо інше, нагадує, що «Дюнкерк» - усе ще Нолан. Без сумніву.

Картинка – черговий естетичний оргазм. Суцільний або множинний. У лютому повідомлялося, що оператором стрічки став Гойте ван Гойтема – з ним Крістофер працював над «Інтерстелларом» – у мене ця новина ще тоді викликала неабияку втіху. Зйомка у форматі IMAX, синювата палітра та яскрава ритміка зображення роблять перегляд драми особливо захопливим. Нолан свідомо відмовився від таких властивих його блокбастерам спецефектів – на користь, знову ж таки, більш точної передачі реальності.

Фіонн Вайтгед, Том Ґлінн-Карні та Гаррі Стайлс

Акторський склад стрічки потішив появою нових облич, яким відведена ключова роль у фільмі – Фіонну Вайтгеду, Тому Ґлінн-Карні та Гаррі Стайлсу, котрий узагалі несподівано для Нолана виявився співаком і учасником популярного One Direction, заледве більше 20. Хоча, очевидно, участь Тома Гарді, Кілліана Мерфі та Кеннета Брана додала особливого шарму. І додасть аудиторії.

Кілліан Мерфі

Світові критики не одностайно, але твердять, що з «Дюнкерком» Нолан близький до Оскару як ніколи – мені важко з ними не погодитися, але… зима близько. 

Читайте також: 

Яким буде новий фільм Вуді Аллена

5 нових фільмів: що дивитися в липні

Лава запасних: актори, які могли б зіграти Бонда

Премьера фильма ·

Еще в разделе Кино

Популярное